По особливому мені звучить уривок Євангеліє про «останні часи» (1 Петра 62).
Причиною цієї нашої багатозадачності, дуже часто, є прагнення «встигнути»!
⠀
Але встигнути що?
⠀
Стати успішним?
Бути таким як хто? Бути схожим на кого?
(Замість залишитись оригіналом, робимо зі себе копію)
Хочемо досягти цілі?
⠀
Якої цілі?
Яка наша ціль?
Вона справжня?
⠀
Досянувгши її, ми ― щасливі, чи розчаровані?
⠀
От яка ціль людського життя після народження?
⠀
Знаєте яка?!
Жити і вмерти!
⠀
Вслухаючись у Євангеліє, яке говориться про прихід Божого Царства, як «кінець часів», слід наголосити, що в центрі подій Ісус поставив Себе Самого, Свою смерть, воскресіння і друге пришестя в кінці віків.
⠀
Напевно, така чисто людська цікавість, насторожливість, і трохи навіть трепет у нас провокують запитання: а коли це все станеться? Чи то часом ми не в останніх часах живемо, скільки нам лишилось?
⠀
Але Євангеліє трохи не про те…
⠀
Нашою кінцевою метою є зустріч із воскреслим Господом. І тут важливо запитати себе: чи багато з нас про це думає? Про те, що настане день, коли ми зустрінемо Господа face to face?
⠀
Ось ця зустріч є метою всього нашого життя.
⠀
Ми живемо в очікуванні не якогось часу чи місця, а йдемо назустріч визначеній особі – Ісусові. Таким чином, проблема полягає не в тому, «коли» сповняться ці знаки, що провіщають кінець світу, а в тому, щоб ми були готові до цієї зустрічі. Не йдеться про те, щоб знати, як це все станеться, а про те, як ми повинні поводитись сьогодні, очікуючи цих подій.
⠀
Шукати зустрічі вже сьогодні…
Бо Ісус дозволяє нам зустріти себе вже сьогодні…
⠀
Ми покликані жити сьогоднішнім днем, будуючи майбутнє із спокоєм, довір’ям до Бога та надією.
⠀
Жити тут і тепер!
⠀
Спішити щоб жити, але не спішити жити!
⠀
Не гнатись!
